Карта м. Хмільник
Хмільницький район

















































































Статті користувачів
Microsoft Edison Lab розробляє дисплеї майбутнього.
З кожним роком людство споживає все більше інформації, що змушує розробників шукати нові способи її відображ...
Новинки світу технологій
блог присв'ячено різноманітним новинам нашого техносвіту ...
Цікаві факти про чоловіків
Не дивно, що чоловіки люблять готувати шашлик на вугіллі та читати газету першими. Це пояснюється їх сильним ...
Цікаві факти про жінок
Лише 9% жінок світу вважають себе справді привабливими. 43% жінок вважають, що “виглядають природно”, 24% вважаю...

Власна веб сторінка

Шукаємо торгового представника на курорті Хмільник . Декілька видів карпатського...
23.07.14  |  Детальніше...
Продам гараж в районі СШ №4 розміром 4,5 х6,3м; високий, під...
22.07.14  |  Детальніше...
Продам гараж в районі СШ №4 розміром 4,5 х6,3м; високий, під...
22.07.14  |  Детальніше...
ТЕРМІНОВО продається приватизована земельна ділянка 8 соток у м.Хмільнику в районі...
22.07.14  |  Детальніше...

Творчість Анжели Веремій

ПОЕЗІЯ

КРИЛА
Це день такий чи стан душі,
Що тиша проситься у слово…
Озветься дощ у спориші,
Почуєш Господа живого.
Це мить така: співа любов.
Тоді то плачеш, то смієшся…
Читаєш таїну дібров,
Аж раптом річкою поллєшся.
Є час розправить доля крила –
Злетиш у срібний зорепад
І проросте життя зернина,
Вливаючись у вічний лан.

 

***
Якщо серце твоє не мовчить,
Ти почуєш і квітку й комаху,
Розгадаєш небесну блакить,
Не залишиш поранену птаху.
Якщо серце твоє не мовчить,
Порятуєш криниці вітрила,
Матір-землю піднімеш, щоб жить,
І розправлять слова твої крила.
***
Лиши мені тепло долоні,
Краплинку…  Більше не прошу.
Молюсь за тебе в сині ночі,
Увесь твій біль собі візьму.
Лиши росиночку надії,
А я тобі – троянди зір,
Мелодії з проміння мрії,
Кохання з пелюстинок – вір.
Лиши веселку, хрипи грому…
Для мене всесвіт -  тільки ти.
Молитимусь із пустки-дому,
Щоб од біди тебе спасти.
…Лишив слова, любов, надію…
Сам вибрав інші береги.
Мовчанням неба душу грію,
Йду в зиму, щоб тебе знайти.

ДЖЕРЕЛА
Мій край – намистинка Поділля -
Росичка матінки-землі.
Ліси, поля, цілюще зілля –
Джерела нашої душі.
Хмільник вмирав, аби воскреснуть.
Рубали рід наш шляхтичі.
Фашист стріляв, щоб роду щезнуть,
Вбивали і свої сичі.
Створили штучний мор народу,
Дітей з’їдали матері.
Казали: гріх – молитись Богу,
І жити треба без церкві.
Тож плакали святі ікони,
Вмивала їх жива вода.
Чи вірив хтось: проснуться дзвони,
Прийде оновлення пора.
І буде син, і хліб з пшениці,
Народ воскресне і сім’я.
Одужають святі криниці,
Як душі, в Господа ім’я.

 

МОЛИТВА
Десь-то у Раді, в хоромах
Заможні холодні світи.
Молиться мати-Вкраїна:
«Не дай, Боже, лиха, біди».
Щось-то рішають, щось пишуть…
Більшає болю і сліз…
Боже! Як дітям не згинуть?
Надії ідуть під укіс.
Кожен по-своєму правий.
Ведуть депутати війну…
Тішиться спокій лукавий:
Побачить різню не одну.
Та знову ведуть за кордони
Твоїх, Батьківщино синів…
І моляться тихо дзвони
На щастя своїх журавлів.

***
Розбуди мене, Янголе, і лети,
Бо наснилась найбільша втрата.
Я хотіла за ним піти,
Та тремтінням в’язала врата.
Розбуди мене, Янголе мій,
Бо наснилось за бурею лихо:
Зрада, підлість, самотність, біль…
Як обов’язок держать тихо.
За віками зими – весна,
Цвіт пречистий, ласкаве проміння…
«Це тепло», - усміхнулась душа.
Я до квітів – а то каміння.
Я молилась, питала: «За що?»
Та мовчав і Господь, і небо.
Не буди мене, Янголе, ні за що:
Прокидатись мені… не треба.

 

ОСІННІЙ МОТИВ
Палали клени край шляху
Зворушливо і ніжно.
Вітрисько листям
Вкрив траву –
І стало серцю сніжно.
Лиш сповідь Богу –
Віч-на-віч
У жовтій довгій смузі.
Навколішки упала ніч,
Зламавши крила  в тузі.

РІКА ЖИТТЯ
Тече ріка мого життя
До вічних берегів….
Несе любов, пісень життя
І шепіт яворів.
Несе ріка намисто зір
І втоплений вінок…
Кружляє в ній хустина вір,
Веде журба танок.
Калини кетяг – плоду слід,
В глибинах – грішний світ.
Вогонь був, вітер був,  і лід,
І білий чистий цвіт.
Тече ріка під небесами…
Хоча б у сни приходь…
І гріє душу молитвами
Спаситель наш - Господь.

 

КРАЙ ВІЧНОГО НЕБА
«Прости», - шепотів молитовно мені,
А губи чомусь посміхались…
Щось діялось з вітром у напасті-сні,
І мавки на гіллі гойдались.
Простила давно. «Будь-ласка, іди.
Чужого і в перлах не треба».
Та плакали спалені долі-мости
Край вічного синього неба.
Ти – січень холодний. Я – вічна весна,
Зміг втратить – не в змозі забути.
- А любляче серце спокою не зна.
- Нам в парі ніколи не бути.

***
Колись тут храм стояв,
Велично, гарно, світло…
Він силу людям дав,
Щоб злому було тісно.
Лихі сини прийшли –
І церква від наруги
Під землею щезла вмить,
Щоб біса  слів не чути.
Тут нині все німує:
Трава, духмяний степ.
Лиш поле співи чує
З глибин – як серця щем.
В молитві плачуть дзвони,
Аж душу розрива.
Та дітям це байдуже,
Батьки їм – татарва.
Хто бога не боїться,
Той сам себе прокляв.
А серце болем крається:
Колись тут храм стояв.

 

***
Піду в осінній ліс.
Там звід ума і спокій,
З листям полину ввись,
Як смуток темноокий.
Все звірю яворам:
Дерева – вірні друзі.
Дам волю почуттям,
Щоб серце вмерло в тузі.
Тут казка, потерчата,
І мавки, й перелесник…
Стежки чекають свята,
Коли прийде Чудесник.
Він має добру душу:
Кохання повертає.
І я вже вірить мушу,
Що навіть біль минає.
***
Як Божий Син, душа воскресла
З любові, болю і пісень
І втримала у морі весла,
Щоб стріти білий новий день.
Живе душа, коли кохає,
Якщо росичкою тремтить,
Працю добром благословляє
І знає певно: треба жить.
Нехай лютує хуртовина…
Кажуть, найкращий лікар – час.
Сріблиться зоряна хустина,
Яка колись з’єднає нас.

 

ОПОВІДАННЯ



ТЕПЛО ЗЕМНИХ ДОЛОНЬ


Це було затишна хатинка, тепла, зручна, оздоблена парасолями, захищена від вітрів сухим очеретом… У ній жили Джей і Гаа. Джей – справжній красень, дужий юний птах. Гаа – білосніжна тендітна журавка. Вони змалечку і всюди в парі .
Життя їхнє було цікавим і красивим. Кожен день знайомив їх з новими коморками неба, таємницями озера, сказаннями лісу…
Гаа мала багато друзів: птахів і звірів, лісовиків і мавок. Особливо любила дівчина потерчат. З ними було весело. А як подобалося Гаі гратися з дітьми в піжмурки! Ніколи не вдавалося знайти дівчаток, аж поки не побчила, що ті вміють ставати невидимими (отак собі, ніби розчинятися в повітрі і таким же чином знову з’являтися).
Потерчата любили блукати болотами; часто купалися в озері, вміли літати; вони добрі.
Гаа любила світ, вважала, що він вишитий добром, зеленими ниточками трави впереміш із пелюстками троянд – і обов’язково на тлі чистого голубого озера (її маленької батьківщини).
Вечорами водяники, лісовики, звірята й птахи збиралися на березі озера і слухали розповіді Мудрої Сови. Стара тітка Сова була справжнісіньким утіленням останніх супер-новин: знала вона про урагани і шторми, землетруси і лісові пожежі, страшну аварію на Чорнобильській АЕС, яку спричинили… люди. А ще вона розповідала про мисливців. О, це були жахливі історії!
- Люди, - навчала Сова, - страшні істоти. Їх треба минати!
- А які вони, тіточко? – питала перелякана Гаа.
- Вони – велетні, сильні-пресильні…
- Дужчі за дідуся ведмедя? – поцікавилася маленька Му (потерча).
- Дужчі і за нього, і за Лева, і за Тигра, і за пантеру Зіу.
Помітивши, як тремтить Гаа, Джей обійняв кохану, заспокоїв
- Люба, не бійся. Я зумію захистити тебе від сотень отих людей.
Гаа посміхнулася. Букетик довгих пухнастих вій прикрив довірливі дівочі очі.  А Сова продовжувала:
-Та й люди стали боятися…
- От бачиш Гаа, - збадьорено вигукнув журавлик, - усі когось бояться!
Тітка, інтригуючи, прижмурилася.
- З’явилась якась невиліковна хвороба… Кажуть, птахи її причина. Інфекція та нищить людину, і ліки ще не знайдені,  щоб врятуватися од біди.
Тиша… Усі заворожено слухали диктора, а Гаа не вгавала:
- І що ж буде? Люди стануть добрішими? Перестануть убивати звірів, вирубувати ліси, забруднювати ріки?
- Ні, дитино, - зітхнула сова, - нажаль ні. Навпаки, вони вирішили…
- Що? Що вирішили, тіточко? – Хвилювалася журавка.
- Вони вирішили знищити інфікованих птахів, які повертатимуться додому з теплих країв, щоб запобігти хворобі.
Уночі Гаа не спала. Всюди її ввижалися люди-мисливці, які вбивають її Джея, маму, сестричок… А наостанок – вистраждану, знесилену, несуть її на вогнище (раптом вона – інфікована?).
Ранок був свіжий і світлий. Ледь торкнулося сонячне проміння вершків лісу., краю озера – все заграло різними барвами, заспівала природа неперевершеним багатоголоссям (шкода, що люди не завжди бачать і чують те, що видиме, чутне, реальне).
Журавлики купалися, розправивши свої великі двобарвну крила, бризкали водою. Наче розкидали вусібіч міріади корал, і вони розліталися великими краплинами радості, віри, щастя.
Прийшли до озера й мешканці сусіда-лісу: зайчата, лисички, олені… Усім потрібна особиста гігієна, тож ніхто нікого не чіпав. Звірята милися, раділи життю, сонечку, ранку…
Та раптом Козулька зойкнула – і всі повернулись у її бік.
- Що? Що сталося? – Чулося з різних боків.
Людина розбила пляшку і залишила на березі скло. А недосвідчена Козулька поранилася, ступивши на гострячок.
Першими в ліс побігли потерчата. Боровичок підказав дітям, що допомагає  таким ранам. Разом знайшли подорожник, а горобчик миттєво полетів із ним до озера. Русалки, добре вимивши рослину, приклали її до ніжки Козульки – і тій за годину-другу полегшало.
Потім слухали анекдоти горластої Сороки, котра все знала, тільки чомусь оте «все» - зміна до навпаки. Та розповідала про свого кума Сорочероса, котрому нещодавно нібито аплодував увесь зал Палацу Україна…
І коли приїхав отой кум, з’ясувалося, що, крім дурман-зілля пити, той нічого не вміє. Та Сорока й тут викрутилась:
- Ой кумцю, як ти зблід, аж голос утратив…
Русалки так сміялися, аж хвостами лілії позаплутували, потім увесь день розплутували довгі коси свої ще й вибачалися перед квітами…
Уночі, пізно-пізно русалки охороняли журавлиний сон. Навіть зорі в долоні збирали, щоб, бува, своїм приземленням ті не розбудили птахів, адже завтра на них чекала далека довгождана дорога додому.
Небеса покликали пернатих у свою блакитну глибінь, і журавлі полетіли, такі стривожено-щасливі, адже дорога додому – це радість, неповторне почуття… Удома й запах особливий: теплий і м’який, удома тебе заколисує матінка-земля, а казку вечірню розповідає прадід Місяць. Навіть коли його не бачиш, чуєш рідний м’який голос і, зачарований, засинаєш…
… Летіли журавлі день, і два, і тиждень… Ось і рідна земля! З долонь протягує дітям своїм джерельну воду, кетягами ягід зустрічає: «З поверненням, любі мої! Ви – вдома!»
Але чому – серед ясного світлого неба – гримить раз, удруге, втретє? І темрява, і біль у грудях: ти падаєш… Одна, іще хтось, іще…
Востаннє повіки розплющуються… Ти вже не відчуваєш болю, його, певно, нема, як і тебе, як багатьох інших… Ти – не ти! Криваве місиво! А зверху – червоне від крові пір’ячко:
- Мамо, Джею…
За якусь мить – ти в дитинстві. Час повернувся. Тебе тримає на своїх спрацьованих руках-крилах неня. Поруч, на столі, на вишитому мамою рушнику лежить теплий хліб… Для життя…
Над тобою схиляється істота з рушницею. У неї чомусь закритий пов’язкою ніс, губи.
«Лю-ди-на… Чому?.. За що?..» - питає пташка. Але чоловік того не чує, та й ти, здається, вже не говориш і… нічого не відчуваєш.
Очі розплющені. Великі, красиві, у віночку вій, у кружечках-райдугах. Вони дивляться на людину, в яку чомусь вірили… до останнього подиху. До останнього зойку, якого не чув ніхто, навіть оці рідні… високі небеса.
…Наступного ранку до далекого синього озера повернулася лише сестричка Гаи. Її зустрічали русалки, мавки, звірята, лісовики, потерчата… журавка розповіла про все, що сталося з її родиною, про озброєних людей, котрі, коли їм загрожує (або й не загрожує!) небезпека, безжально нищать усе, не зупиняючись навіть перед дітьми.
- Але ж ви були здорові, не інфіковані, - несміливо заперечила мудра Сова.
- Люди, мабуть, того не знали, - сумно зітхнула птаха, і з очей її, таких схожих до очей Гаи, покотилися справжні сльози, чисті-чисті, як роса. То були сльози скорботи і болю, розпачу за несправедливість, яку несе світу людина зі зброєю, яку покликав Господь захищаючи природу, берегти її, дбати про неї. А вона…
У хатинку Джея і Гаи повернулася юна журавка. Повернулася, щоб продовжити рід, а значить –життя. Для чого? Для краси, для добра, для світла, бо так хоче небо, бо цього хоче Творець наш.
 

Каталог В карте

Цікаві новини
Розповідь старої вчительки
В с.Мар’янівці в північно-західній частині села був колишній панський ставок, біля якого була збудована греб...
ут пам'ять та історія злилися воєдино
Нещодавно на полицях бібліотек району з'явилась книга нашого земляка-краєзнавця, вчителя історії Великоостр...
Танковий прорив
Після визволення Києва запеклі бої з фашистами продовжувалися на Правобережній Україні. Моїм ровесникам осо...
Є добрий господар на нашій ниві
В ці святкові дні знову линуть слова привітання та подяки мудрій, добрій людині – підприємцю Олександру Мар...
Свято людей, які творять добро
- Ваше професійне свято – це свято людей, які щодня за велінням совісті та за покликом душі творять добро, вия...
Власний будинок і добробут - важливі складові щасливого життя сім'ї
зазначив голова Хмільницької райдержадміністрації Олег Томашук на щотижневій апаратній нараді. ...
Модернізація екстреної медичної допомоги - запорука вчасної та якісної допомоги людям
Детальніше про практичну реалізацію модернізації служби екстреної медичної допомоги у Хмільницькому район...
З любов'ю до рідного краю
В Уланівській сільській бібліотеці відбулася зустріч любителів поезії з автором віршів Світланою Едуардівн...
Дякуємо за турботу і благодійну допомогу
Чи часто ми задумуємося над тим, що таке доброта? І дуже приємно, що в наш нелегкий час живуть такі люди, які го...
Хмільницький театр: сторінки минулого
Історія розвитку Хмільницького театру випала не на найкращі часи ХХ століття. Це був 1935 рік. Ініціатором та о...
"Шевченко вічний у думах народних"
Світова спільнота сприймає Т.Шевченка як поборника правди і справедливості. Його творчість близька й зрозум...
Історія рідного краю в особистостях
Перебуваючи на Хмільниччині, ви познайомитеся ще з одним непересічним багатством цієї щедрої землі – її від...
Географічне положення Хмільницького району
Хмільницький район розташований на Волино-Подільському плато, займає північний захід Вінницької області, ме...
Звернення депутатів обласної Ради з нагоди двомісячника благоустрою
Шановні жителі Вінниччини! Природне бажання кожної людини дихати чистим повітрям, пити джерельну воду, бо ко...
Ринок молока вимагає взаємопартнерських відносин
Заготівля молока з господарств населення є одним з головних питань, яке постійно знаходиться на контролі в р...
До Дня Конституції буде газифіковано останнє з 80 сіл району
Минулого вівторка голова райдержадміністрації Олег Томашук провів нараду, на якій йшлося про завершення бу...
Традиційний турнір на честь воїнів-інтернаціоналістів
Четвертий рік поспіль у Хмільнику проводиться відкритий турнір з волейболу, присвячений черговій річниці з ...
ВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ
15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. В бібліотеці с.Пагурець до цієї зн...
Уланівчани підбивають підсумки
Починаючи з середини грудня минулого року, Уланівська територіальна громада спочатку на своєму сільському с...
Визначено конкретні шляхи розвитку
Протягом трьох днів голова райдержадміністрації Олег Томашук, голова районної ради Василь Чмелюк спільно з...
Звізда ясна світ осіяла…
Минають роки, десятиліття, століття, а Різдво Христове залишається найрадіснішим святом людей. Різдво – день...
Інтернет в бібліотеках нашого району
Завдяки гранту від програми «Бібліоміст» на території нашого району бібліотеки сіл Вишенька, Лозна, Соколов...
Цьогорічний врожай теж нівроку
Збір ранніх зернових в господарствах району практично завершено. Незважаючи на складні погодні умови, цього...
«Перша соціальна ініціатива від ГО «Наш дім – Вінниччина» вже працює»
Лідер ГО«Наш Дім – Вінниччина» Ігор Зубко особисто контролює участь громадської організації в облаштуванні...
Як уберегтися від удару блискавки
5 червня 2011 року об 11.55 на пункт зв’язку самостійної державної пожежної частини №9 м.Хмільника надійшло повід...
Хоч сьогодні готові вийти в поле
Мине декілька днів і працівники агропромислового комплексу району складатимуть свій голо-вний іспит – розп...
Обговорено результати моніторингу з оптимізації шкіл…
Минулого тижня у бібліотеці для дорослих районного Будинку культури відбулося засідання круглого столу, про...
«ХОРОШИЙ ГОСПОДАР НЕ ЛАМАЄ СТАРУ ХАТУ , ПОКИ НЕ ЗБУДУЄ НОВУ»
На зустрічі з виборцями у Хмільницькому районі заслужений лікар України, народний депутат України ЮРІЙ ГАЙД...
Повернення в рідні пенати
У рамках підготовки до 150-річного ювілею Пагурецької школи 8 червня відбулася зустріч учнів, що відпочивають ...
100 тисяч - на харчування хворих
Чудову ініціативу днями проявив колектив АПНВП «Візит» с.Томашпіль, де директором Петро Юрчишин. Довідавшис...
Цитата
Чутки — чорний хід для правди і парадний для брехні. Бальтасар ҐРАСІАН

вгору